Історико-культурна спадщина

ТОПоніми Троїцької землі

Топоніміку ще називають мовою землі. Вона зберігає пам’ять про минулі епохи, зниклі народи і культури. Топоніміка тісно пов’язана з географією, історією, етнографією.
По характеру об’єктів виділяють такі види топоніміки: хороніми((назви країн і країв), ойконіми( назви населених пунктів), гідроніми ( назви рік, озер, колодязів), ороніми (назви особливостей рельєфу) та ін.
Топоніми як правило передаються із покоління до покоління.
Назви населених пунктів (ойконіми) Троїцького району.
Назви населених пунктів часто походять від власних імен та прізвищ перших поселенців або власників. Такими у нашій місцевості є: Арапівка, Вівчарове, Глотівка, Головкове, Іллінка, Тарасівка, Красногригорівка, Максимівка, Малоолександрівка, Новоолександрівка, Коченове, Зайцеве, Лантратівка, Федосіївка.
Є також назви населених пунктів, які пов’язані з природою та особливостями місцевості. Серед них: Високе, Джерельне, Загір’я, Клинуватка, Роднички, Озеро, Солонці, Березівка, Караїчне ( назва походить від породи дерев -караяч).
Декілька сіл в нашому районі мають назви, пов’язані з релігійними святами, будівництвом храмів : Покровське, Богородицьке, Троїцьке.
Так, в 1821 році в хуторі Гниловському була збудована церква
Покрова Богородиці. Від найменування Храму поселення отримало нову назву Покровське.
Роком заснування Троїцького вважають 1750р.
Спочатку це був хутір Нікітін, бо першим поселенцем був Нікіта. Проте він невдовзі залишив ці місця .
Згодом сюди переселились п’ять сімей на чолі зі столітнім дідом Калиною.
Всі сім’ї носили прізвище Кальні, бо мабуть були родичами. Поселення стало називатись Кальнівкою або Калинівкою.
Є ще одна цікава версія щодо походження назви селища. У словнику Брокгауза зазначено: «Новотроицкая (Троицкая, Кальмовка, Калиновка тож) – село Валуйского у., Воронежской губернии на р. Уразовой». Так Кальнівка чи Кальмівка?
Виходячи з того , що по території району проходив Кальміуський шлях така версія є досить переконливою.
Після того, як у слободі Кальнівка був збудований дерев’яний храм на честь Святої Трійці вона була перейменована — стала називатись Новотроїцькою, а згодом Троїцькою.
З давніх часів жителі Троїцького району називають село Бабичеве Водяною. Чому?
Цей населений пункт з’явився на початку 18 століття, коли тут оселились вихідці із Білгородської та Київської губернії.
Перша назва поселення — хутір Водяний виникла від назви балки — водяної. Довгий та глибокий яр навесні від танення снігу весь наповнювався водою. Крім того, в яр впадали джерела: Солонецький, Юрин та Павлів, тому протягом усього року балка була заповнена водою. З часом тут виникла невеличка річка Водяна. По її берегам росли верби, зелена соковита трава, вода в річці була прозора та холодна завдяки джерелам.
Першим тут оселився селянин на прізвище Масліков.
Пізніше село отримало назву Бабичеве, яку носить і тепер. Про походження назви Бабичеве існує цікава легенда. Неподалік села був невеличкий гай, який звався «Дубки». Тут оселились лихі люди, які грабували подорожніх, могли навіть убити. Якось навідались розбійники і до Маслікова. Почали погрожувати, вимагати грошей. На що хазяїн їм розказав, що три сина його померли, залишивши йому невісток та дітей, тому вони самі бідують. Будучі в доброму гуморі, розбійники прозвали його Бабич. З тих пір хутір Водяний став називатися Бабичів.
А річка Водяна віддала свої води для чудового ставка, на якому люблять відпочивати жителі району.
Заселення нашого краю у 18 столітті відбувалось за рахунок вихідців із російських губерній та українських земель. Тому українські та російські поселення розташовуються поряд, жителі зберегли рідну мову та традиції, завжди шанували своїх сусідів.
На згадку про рідні місця поселення, які переселенці заснували на землях Дикого поля, вони назвали так саме : Кіянове ( засноване переселенцями із Київської губернії), Полтавське , Тимонове (село засноване вихідцями із села Тимонове Воронезької губернії).
Багато назв розгадати не так просто, тому з’являються гіпотези, місцеві перекази.
Так вважають, що назва села Кошелівка походить від слова «кошель». Обживаючись на новому місці жителі обплели лозою колодязь у формі кошеля, щоб не руйнувалися стінки і вода була чистою.
Назву села Воєводське утворено від номенклатурної посади воєвода. Вибір назви був мотивований тим, що землевласник Чернявський був воєводою.
Існує й народний варіант походження назви. Селяни із за жорстокого поводження з ними поміщика, тікали до лісу, а потім нападали на господарів. За це їх прозвали розбійниками – «воєводами». Та більш переконливою є перша версія.
Є у нашому районі село Козарик, а також Козарь ( зараз там ніхто не проживає). Звідки пішла назва цих населених пунктів? У словнику української мови Б.Грінченка це слово визначається як « пастух кіз». Але є припущення, що назва походить від давніх кочівників — хазар або козар, які аж до початку 10 століття проживали в наших місцях, а потім були витіснені іншими кочовими племенами.
Вважають ,що назва села Розпасіївка походить від слів
«распаши ,посей», а назва села Розсипне від слова «розсип» , тому що хатинки поселення були розкидані хаотично.
Село Царівка ніяк не пов’язано з царськими особами. «Царьок» — так прозвали першого поселенця, який дуже гарно облаштував свій хутір, на що приятелі його говорили: «ну, ти царьок!».
В усі часи, за різної влади відбувалось перейменування населених пунктів. Якісь назви зразу приймались людьми, а в деяких випадках довго існували старі назви.
Так, село Сиротине спочатку називалось Демино ( від назви річки), а після злиття з слободою Олександрівською, змінило назву на Сиротине.
Село Стеречівка , після утворення радгоспу у 1931 році, було перейменоване в Тополі. Теперішнє село Зайцеве ( літній маєток панів Зайцевих) , після створення комуни імені Будьонного стало називатись хутір Будьонний (1929р.), згодом було перейменоване в Іллічівку, а в рамках декомунізації знову було перейменоване в Зайцеве.
Село Новознам’янка раніше називалось Павлівка ( так звали первого поселенця), а Багачка – Борки ( в народі – Бірки).
В давніх архівних документах село Ями називалось «хутор Ямный- Родниковый – Ключевой».
Багато троїцьких сіл з цікавою історією та красивими назвами, на жаль, зникли з карти району.
Запрошуємо мешканців Троїцького району долучитись до збору матеріалів з історії нашого краю, щоб зберегти її для майбутніх поколінь.

Олена Лемзякова - майстер бісероплетіння

Олена Лемзякова - майстер бісероплетіння

Пурпурні троянди, вишукані лілії, білокора берізка, пухнаста новорічна ялинка, композиції з рослин і тварин дивують і зачаровують. Все це - роботи майстра бісероплетіння Олени Юріївни Лемзяковой. Просто не віриться, що вони зроблені з маленьких бусинок і стеклярусу. На створення таких виробів потрібна увага, терпіння і, звичайно ж, фантазія автора. Олена Юріївна Лемзякова народилася 3 березня 1977 року в селі Новознам'янка Троїцького району Луганської області. У 1994 році закінчила Тополівську середню школу і поступила вчитися в Луганське вище училище культури. У 1996 році закінчила училище, здобула фах бібліотекаря. Повернувшись в рідне село, працювала в Новознам'янскій школі. У 1997 році вийшла заміж і переїхала до чоловіка в село Тополі. З 1998 року по теперішній час працює бібліотекарем Тополівської бібліотеки. Разом з чоловіком виховують сина Єгора. Бісероплетінням Олена почала займатися 5 років тому. Побачила в журналі «Рукоділля» квітку з бісеру і їй захотілося зробити таку саму. Спробувала - вийшло. Навіть не припускала, що це так захопить її, стане улюбленим заняттям у вільний від роботи час. В її колекції близько 60 робіт. Деякі з них подаровані друзям і знайомим, придбані в подарунок. Останні роботи майстрині - іменні іконки, вишиті бісером для своїх рідних. Роботи О.Лемзяковой постійно експонуються на виставках народної творчості. Вона дипломант обласного фестивалю «Світанок України», її творчість відзначена Грамотою на міжнародному святі слов'янських культур «Слов'яни ми, - в єдності наша сила».

Шпигун Алла Григорівна - Майстер декоративно-ужиткового мистецтва

Шпигун Алла Григорівна - Майстер декоративно-ужиткового мистецтва

Шпигун Алла Григорівна народилася 1 травня 1960 року в селі Воєводське Троїцького р-ну Луган­ської обл. в сім'ї колгоспників, Калюжного Григорія Яковича та Антоніни Іванівни . З 1967 по 1975 р. навчалася в Воєводській школі, а середню освіту отримала в Троїцькій СШ . Своє дитинство Алла Григорівна згадує з любов'ю : «Пам'ятаю, як, переробивши всі доручені батьками справи , ховалися з подружкою в бур'янах, та з натхненням малювали на арку­шах учнівського зошита свої перші «художні перли» . А потім, розклавши їх по долівці, хвалилася своїми досягненнями перед рідними . Та це й не дивно, бо саме батьки дали ази , перші уроки в рукоділлі, декоративно-прикладному мистецтві - мама навчила вишивати , батько (майстер по дереву) - малювати » . Вміння бачити прекрасне в звичайних речах, особливе - в буденному - це дар від Бога! З цим згодні всі, хто бачив роботи майстрині. Чи це дар щедрої української землі, яка «виводить в люди з бур'янів» ще з часів Тараса Шевченка ? Під час навчання в Лисичанському педагогічному училищі (1977-79 р.), Алла Григорівна опанувала ще багато різноманітних видів декоративно-ужиткового мистецтва (соломка , природний матеріал і т.д.). Набуті знання стали в нагоді під час роботи в Воєводському дитячому садочку вихователькою ( з 1979 р.), а згодом - завідуючою . Та навіть після закриття дитсадка , під час роботи в колгоспній столовій поваром, не покинула свого вміння , кожну вільну хвилинку старалася присвятити улюбленій справі. Прикрашала своїми виробами робоче місце, щедро дарувала рідним та друзям, є учасницею багатьох районних виставок. Вишивка хрестиком та гладдю, бісероплетіння, орігамі, чеканка , виро­би з природного матеріалу та пластмаси - важко перерахувати всі грані і таланту Шпигун Алли Григорівни . ЇЇ діти також володіють багатьма ви­дами декоративного мистецтва . Сергію більше до вподоби робота з деревом, а Даші - вишивка, бісероплатіння, орігамі. Справжня любляча мама , майстриня багато робіт присвячує своїм дітям : весільні рушники , | килими ... А ще в Воєводській ЗОШ з 2008 р. під керівництвом Алли Григорівни працює гурток «Веселий олівець». Роботи гуртківців часто виставляються на шкільних, районних та обласних конкурсах та виставках.

НАРОДНИЙ САМОДІЯЛЬНИЙ ЖІНОЧИЙ ФОЛЬКЛОРНИЙ АНСАМБЛЬ "БЕРЕГИНЯ"

Що пісня – то доля!

nfab

Народна пісня… Хто її не слухав або не співав сам. Століттями вона лунає на Україні, чаруючи слухачів мелодійністю, красою, душевністю. Кожен народ втілює в пісні свої мрії та побажання, красу рідного краю, оспівує свою історію. У народну пісню вкладено душу всіх, хто співав її протягом багатьох років. І кожен, хто співає її, знов додає до неї частку своєї власної душі. Фольклорний жіночий колектив «Берегиня» Троїцького РБК був створений у 1991 році. Більше 20 років його очолювала аматор народної творчості Лукашова Надія Андріївна. Його учасники, різні за віком та професією, щиро закохані в народну пісню . У першому складі вокального колективу багато років співали: Афанасьєва Л.П., Валова Л.П., Вініченко М.Д., Калашник М.П., Воронова Р.І., Надь Н.Н., Вискуб Г.С., Карпенко Л.М., Циганок А.Й. Деякі із учасниць першого складу колективу і сьогодні радують своїм талантом глядачів. Проте колектив поповнився новими учасницями. Керує ансамблем молода, талановита А. Бойко. В репертуарі «Берегині» українські народні, обрядові пісні, а також російські та білоруські . Пісні «Берегині» чули не лише на Луганщині, а і на Полтавщині, Хмельниччині та Києві. І всюди їх чудовий спів зачаровував глядачів . Народний вокальний колектив «Берегиня» – дипломант фестивалів та конкурсів районного, обласного та міжнародного масштабу, учасник програми «Фольк- music». Запрошуємо послухати пісні троїцької «Берегині»!

  • У полі, у полі там плужок оре - Берегиня
  • Вітер віє, вітер повіває - Берегиня
  • А я свого та миленького на Дон виряджала - Берегиня
  • Ой, ковалю, коваль-коваленько - Берегиня
  • Ти дівчина незаможна - Берегиня
  • Ой летіла зозуля через круту гору - Берегиня
  • На камені ноги мила - Берегиня
  • На тихім Дунаю - Берегиня
  • Як піду я в ліс по дрова - Берегиня
  • Ой, пила-пила, очіпок загубила - Берегиня
  • Ой, у полі озеречко - Берегиня
  • Іще сонце не зайшло - Берегиня
  • І ти тут, і я тут - Берегиня
  • Ой, ти, Петре, Іване - Берегиня
  • Ой ходила дівчинонька та по саду - Берегиня
  • Ой ходить-походить місяць по небу - Берегиня
  • У полі береза - Берегиня
  • Гей, та розстилайся туман долиною - Берегиня
  • Ой, у полі, на горбочку - Берегиня
  • В небі місяць, в небі ясний - Берегиня
  • Шуміла ліщина - Берегиня
  • Зеленая вишня - Берегиня
Update Required To play the media you will need to either update your browser to a recent version or update your Flash plugin.